Достатньо моторошно і достатньо звино . Все теж саме Івангеліє і розповідь про воскреслого Лазаря . Все таж сама вічная пам*ять і дзвін лопат. Потім на кришку гробу падає тяжка земля. Зазвичай ніхто не залишається до того моменту , коли дерев*яний ящик з бренними остатками засиплять повнісртю. Усі провожальники-в-останню-пють розбредаються хто-куди. Мабудь більше інтузіазму проявляється до котлет і голубців на поминках ніж до тої останньої лопати землі , якою збайдужілі робочі закидають могилу . А далі що? А далі , ще хтось. Напний , чи наступна раба Божа спочине в мирі , повернеться в землю з якої вона вийшла . І нехай простяться її усі прогрішення вольні і невольні , ті що у мислі , і в день і вночі . Тепер лишається гадати хто ж наступний ? Здогади є , і саме тому стає моторошно . Можна просто , про це не думати . Так і зроблю . У мене завжди є з ким забути про все . Щастить))))) Мабудь . . . Зазвичай Смерть ототожнюють з моторошною постаттю у балахоні і з косою . Дивно воно . Косу цій пані я б щзалишила . А ось на рахунок обличчя у вигляді кісток...ні!!! Смерть - дівчинка без одного переднього зуба , із світленькими кісками і безнадійно зеленими очима . Вона довірливо посміхається і дразнить . Кожного разу допікає все більше . Мабуть найнестерпнішою , це дівча стає у років , коли починають помирати ровесники . Значить скоро прийдеться зіграти в ящик ... А мала пустунка із зеленими очима все веселиться , пританцьовує і радіє кожному із нас . Хто-хто , а вона точно дочекається другого пришестя Господнього....