Браво. Чорна. Браво, браво, браво. Ще одна зміна зовнішності і знову жодного задоволення. Мабуть потрібно зупинитись. Давно пора. Зачіска міняється, а життя ні. Міняти мабуть потрібно відчуття смаку та вподобання. Зробити так, щоб клавіатура замінила шкіру. Голубувате світло монітора - дихання. Стукіт клавіш - пульс. А букви та цифри слова. Тоді мабуть всі мої сумніви і поривання до тебе стануть справжніми. І не потрібно буде нічо змінювати в собі. Життя буде плисти мимо, а у мене буде мій живий компютер. Лише я і він, на край світу і без соплів.