Гоцулко Ксеню ,
Я тобі на трембіті ,
Лиш одній в цілім світі ,
Розкажу про любов...
Тяжко важко в світі жити туристу , особливо коли рюкзак важить кілограм під 20 . З скрипом у серці список "необхідного" в поході врізається до половини і навіть при цьому , вага наплічника ненадто прийнятна . Головне , щоб натерті плечі і ниюча спина , нізащо не завадила тріумфу , який відчуваєш вже там на вершині світу . Верх , верх , верх , крок в крок за кимось зпереду йдущим , крок в крок з підтримкую того хто йде за спиною (до мене Подольський завжди приставляв двох хлопців , щоб я часом не шубовсьнулась з Говерли до марзікиної матері .) І вот вона вершина із сріблястим хрестом . УУУУУРРРАА!!!!!!!!!!!! Я король світу!!!!!!!!!
Ти признайся мені
Звідки в тебе ті чари?
Гори , потічок , полонина , залишки будиночка вівчарів , казанок , полум*я , домашнє вино , чиїсь карі очі і зорі (вони там дуже близько , не те що в Тернорполі , хоч рукою доставай .) Таке буває раз у житті , як тоді у Криму , і проходить , як якийсь сон про казку . Так не хотілось прокидатись , але ... прокинулась . На верхній полці , у потязі Івано - Франківськ - Коломия . Карі очі спали спиною до проходу , десь збоку хтось неприємно шебуршав . Ось і приїхали . Джерельце , табір в ліску , жовта труба для пліток і твій дім . На вокзалі захотілось у весь голос заспівати " Доброе утро , последний герой! " , та нажаль ніхто не знав слів (ія в тому числі )))))))))) . До Тернополя приїхала о 5,30 , до доому потрапила 7,30 , напевно не хотілось повертатись у будні . В п*ятницю шпарю в Млинки (треба попрати кеди))))))